"Крузенштерн і Лисянський — два капітани одного плавання"
У 2020-МУ РОЦІ ВИПОВНЮЄТЬСЯ 250 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ А.І.КРУЗЕНШТЕРНА
15 серпня 2013
ОСОБИСТОСТІ
210 років тому розпочалася навколосвітня подорож, одним з керівників якої був уродженець Ніжина
У кого з романтиків не завмирала душа від пісні про вітрила «Крузенштерна»? Цей, створений на початку минулого століття, легкий прекрасний навчальний вітрильник було пойменовано на честь першого російського навколосвітнього мореплавця. Точніше, одного з перших. Адже 7 серпня 1803 року знялися з якорів і вирушили у відкрите море два кораблі російського флоту: «Надежда», яку очолив Іван Крузенштерн, і «Нева» під керівництвом Юрія Лисянського, ім’я якого ще й досі лишається певною мірою в тіні.
Треба віддати належне землякам Юрія Федоровича, які до 240-річчя з дня його народження, яке святкували цього року навесні, видали дві науково-дослідницькі праці, уточнивши в архівних джерелах деякі штрихи біографії Лисянського: «Одіссея Юрія Лисянського» Володимира Сапона та Віктора Шевченка і «Подвиг Лисянського» Ігоря Галутви.
Два Федоровичі
В одній з географічних енциклопедій для школярів знаходжу неточності уже в заголовку: «Перша навколосвітня подорож росіян Івана Крузенштерна і Юрія Лисянського». Ну що ви, панове! Адам Йоганн фон Крузенштерн — нащадок німецького дворянського, а Юрій Федорович Лисянський — українського старшинського козацького роду. Напевне, задля зручності у спілкуванні Адам перейменувався на Івана, а по батькові Федорович — назвався так, як і найліпший товариш. Це братання дуже промовисте, адже воно певною мірою наблизило нащадка шляхетного естляндського роду Крузенів до невеликого, але багатого на дотичність до видатних особистостей українського містечка Ніжина.
А познайомилися і заприязнилися обидва юнаки в Петербурзі під час навчання в Морському кадетському корпусі. Обидва, довідавшись про видатних мореплавців Фернандо Магеллана, Васко да Гаму, Жана-Франсуа де Лаперуза та інших, почали марити Світовим океаном і навіть збиралися подати заявки на участь у першій навколо?світній експедиції на чолі з капітаном першого рангу Григорієм Муловським, яку готували на той час. Однак планам завадила нова війна зі Швецією, що розпочалася у 1788 році.
Ця обставина якщо й засмутила друзів, то ненадовго: для успішного ведення бойових дій, які розбурхали Балтійське море, потрібні були кваліфіковані кадри, внаслідок чого випуск гардемаринів здійснили достроково.
15-річний Юрій, який за визначні успіхи у навчанні напередодні тих подій одержав звання унтер-офіцера (а через два роки за особисту мужність і професіоналізм — звання мічмана), і на три роки старший Іван потрапили до складу Балтійської військової ескадри.
Попри те, що в заголовку енциклопедичного нарису названо імена обох друзів-мореплавців, далі йдеться про направлення на британський флот чомусь лише Крузенштерна. Поза сумнівом, він був одним з найдостойніших. Та насправді честь стажуватися на англійських військових кораблях випала 16 кращим флотським офіцерам, зокрема й Лисянському. Він одержав призначення на фрегат «Луазо», що брав участь у бойових діях проти Франції. І його, молодого офіцера, було представлено першому президентові США Джорджу Вашингтону. «Не було на світі величнішої людини за цю. Простота його життя і доброзичливість у спілкуванні вражають і дивують», — наводять Володимир Сапон та Віктор Шевченко уривок з листа Юрія до брата Ананія.
Дворянство Юрію Лисянському було даровано лише в 54 роки. Фото з сайту ru.wikipedia.org
Відкриття і «закриття»
Зовсім не було підстав замовчувати досягнення Юрія Лисянського, особливо його роль у підготовці навколосвітньої експедиції: 1802 року саме на нього, компетентного у цій справі, було покладено завдання закупити судна. Він не гаючись рушив до Гамбурга, звідки написав Крузенштернові, що перебуває «в трудах даремних. Тут нема жодного судна, яке годилось би для нашої експедиції, й тому я маю намір їхати в Англію».
Через півроку Кронштадт зустрічав два горді вітрильні красені-шлюпи найновішої конструкції, збудовані на Темзі, з мідним кріпленням і обшивкою: 16-гарматний «Леандр», який перейменували на «Надежду», і 14-гарматну «Темзу», що одержала назву «Нева». Зрозуміло, кораблі мали найсучасніше на той час астрономічне, навігаційне та фізичне обладнання. Тож своїм успіхом експедиція великою мірою завдячує і професійним якостям Юрія Федоровича.
А завдання були серйозні: через два моря і океан дійти до Гавайських островів. Далі «Нева» мала попрацювати в інтересах Російсько-Американської компанії (на той час Росія володіла частиною Аляски, Північної Каліфорнії, Алеутськими островами): взяти курс на острів Кадьяк, завантажитися хутрами і привезти їх у Кантон. А «Надежда» везла до Японії російське посольство на чолі з Миколою Рєзановим, відомим нам як герой рок-опери «Юнона і Авось» (щоправда, це було ще не те плавання, під час якого молодий удівець зустрів свою прекрасну Кончиту: описані поетом Андрієм Вознесенським події відбулися пізніше). Далі судно мало завантажити хутра і теж прибути в Кантон. Після виконання цієї місії планувалось маршрутом Південно-Китайське море — Японське море — Індійський океан — Атлантичний океан — Північне море — Балтійське море повернутися додому.
Під час подорожі було здійснено унікальні дослідження: вперше у світі визначено температуру води на глибині 400 метрів, взято відомості про її прозорість і питому вагу на різних глибинах, вивчено припливи і відпливи, визначено широту й довготу багатьох географічних об’єктів. Юрій Лисянський зібрав матеріал про життя, побут та звичаї туземців Гавайських островів. Так поступово виникали основи нової морської науки — океанографії.
Тим часом допитливим обходисвітам доводилося здійснювати не лише географічні відкриття (їх зараз налічують 13, зокрема і значні: існування міжпасатних протитечій в Атлантичному і Тихому океанах), а й так звані «закриття»: на старовинних мапах виявилося безліч міфічних географічних об’єктів, яких насправді не існувало. Та найбільшою подією впродовж усього навколосвітнього плавання став момент, коли «Надежда» і «Нева» вперше в історії російського флоту перетнули географічний екватор. Того дня мореплавці влаштували свято на честь Нептуна і урочистий обід, стріляли з гармат.
Пам’ятна монета Центрального банку Російської Федерації
Два тижні — це істотно
На зворотному шляху в Індійському океані обидва кораблі потрапили у негоду і загубилися в густому тумані. Тож поверталися додому поодинці. Юрій Лисянський закінчив експедицію 5 серпня 1806 року — на два тижні раніше, ніж Іван Крузенштерн, і, як вважають земляки, справедливо має називатися першим навколосвітнім мореплавцем. «Дослідники встановили, що із 1095 днів історичного плавання тільки 375 днів кораблі йшли разом, решту 720 «Нева» рухалася самостійно, пройшовши за цей час відстань 25 801 милю, а загалом 45 083 милі. Це були, по суті, два окремих навколосвітніх плавання», — пише член Всеукраїнської спілки письменників-мариністів Ігор Галутва.
По закінченні експедиції друзі одержали звання капітанів другого рангу, ордени Святого Володимира ІІІ ступеня, по 1000 рублів премії й довічні пенсії. Після цього їхні шляхи розійшлися: Крузенштерн згодом отримав звання віце-адмірала, пізніше — адмірала, майже півтора десятка років очолював Морський кадетський корпус і водночас був членом Адміралтейської колегії. Лисянський деякий час командував одним з кораблів Балтійського флоту і, не сподіваючись на підвищення по службі, у званні капітана першого рангу вийшов у відставку.
Чому такі різні долі двох однаково блискучих офіцерів? Уся річ була у дворянському титулі: Іван, попри те, що писався Федорович, успадкував від батьків баронський титул. А Юрій був сином протоієрея церкви Іоанна Богослова і, маючи шляхетне походження, не міг за тодішніми правилами бути священнослужителем і дворянином водночас. Право на титул втрачали і його діти, через що мали труднощі все життя. Зокрема, Юрій Федорович, якому було даровано дворянство лише в 54 роки, так і не реалізував свого величезного професійного досвіду. Проте вихід у відставку дав змогу засісти за написання двотомника «Путешествие вокруг света в 1803–1806 годах на корабле «Нева». Його автор видав за власний рахунок у Росії й у Великобританії, самостійно переклавши працю англійською мовою. Окремим виданням вийшли зроблені під час експедиції карти і малюнки.
У Ніжинському університеті в Музеї рідкісної книги зберігаються малюнки, карти і, звісно, «Путешествие вокруг света», подаровані автором гімназії вищих наук князя Безбородька. Також у рідному місті мореплавця на його честь названо вулицю і неподалік церкви Іоанна Богослова встановлено пам’ятник з написом: «Першопроходцю Юрію Федоровичу Лисянському від земляків».
На надгробному обеліску похованого на території Олександро-Невської лаври в Петербурзі славетного капітана «Неви» викарбувано написану ним самим епітафію — звернення до перехожих не сумувати за тим, хто кинув тут якір, адже він узяв із собою вітрила, які підіймуть його на небо…
Для нащадків історія донесла пам’ять про Юрія Лисянського не лише як про сміливого і досвідченого моряка, а й як про ерудовану людину, яка, маючи глибокі всебічні знання, не минала нагоди їх поповнювати. Крім того, написана ним книжка свідчить про неабиякий літературний талант. Не можна не згадати й про особистісні якості Юрія Федоровича, який настільки переймався здоров’ям членів команди, що, за деякими спогадами, вони, майже уникнувши хвороб, поверталися додому здоровішими, ніж вирушали у плавання. А по закінченні експедиції екіпаж із щирою симпатією подарував своєму командирові золоту шпагу з надписом на ефесі: «Подяка команди корабля «Нева».
Мрію Юрія Лисянського стати адміралом здійснив його син Платон.
ДОВІДКА «УК»
На честь Юрія Лисянського названо відкритий ним безлюдний острів у Гавайському архіпелазі, півострови на узбережжях Охотського моря та Північної Америки, затоку, мис, підводну гору, протоку і річку. У 1965 році було збудовано криголам «Юрий Лисянский», який досі курсує в північних морях. У 2008 році компанія «Аерофлот» на честь видатного мореплавця назвала один з літаків.
Немає коментарів:
Дописати коментар