суботу, 2 травня 2020 р.

























Завершив свою роботу ІІ (обласний) етап Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів Малої академії наук України 2020. Щиро вітаємо учня другого курсу лінгвістичного класу Ніжинського міського ліцею при НДУ імені Миколи Гоголя Івана Салія, який зайняв друге місце і захистив творчу роботу на тему "Український навколосвітній мореплавець Юрій Лисянський (1773-1837) як дослідник етнографії народів Тихоокеанського регіону" (секція "Етнологія"). До уваги інтернет-спільноти пропонуємо першу публікацію нашого юного дописувача "Дослідник Аляски з Ніжина"

Дослідник Аляски з Ніжина

Дослідник Аляски з Ніжина

  Шлюп «Нева» біля берегів Аляски. Малюнок Ю.Ф.Лисянського, 1814 р.




Одним із завдань навколосвітньої подорожі 1803-1806 років під керівництвом А.Крузенштерна та Ю.Лисянського було прокладання морського торговельного шляху з Російської імперії до Північної Америки, де у той час існували засновані Російсько-Американською кампанією (РАК) промислові факторії. Тому влітку 1804 року шлюп «Нева», яким командував капітан Ю.Лисянський, підійшов до берегів Аляски, щоб доставити необхідні російським колоністам запаси та наповнити трюми хутряними товарами. Але всупереч планам експедиції «Нева» була змушена затриматися на Алясці майже на цілий рік.


Причиною для затримки став збройний конфлікт російських колоністів з місцевим племенем войовничих та волелюбних північно-американських індіанців тлінкітів, які напали на «Архангельський форт» та майже повністю знищили його населення, що складалося з росіян та алеутів. Факторія була повністю зруйнована, а поблизу індіанці збудували своє укріплення, почали накопичувати зброю та стягувати в укріплення нові загони. Правитель російських поселень в Америці О.Баранов вирішив приборкати бунтівників. Знаючи, що шлюп «Нева», який здійснював навколосвітню подорож, повинен був прибути до берегів Аляски, О.Баранов залишив записку, у якій наполягав на військовій допомозі. Отримавши це послання, Ю.Лисянський одразу прибув до острова Сітка, де перебували кораблі Компанії та знаходився сам О.Баранов.


Худ. Л.С.Гланцман. Війна за острів Сітка у 1804 р. (Етнографічний заповідник 
на о. Сітка, США)

Загальні сили росіян та прихильних до них алеутів складали приблизно 800-900 чоловік, вони мали артилерію та достатні запаси пороху. Перша спроба переговорів виявилася невдалою, і поміж ворогуючими сторонами розпочалася перестрілка. Команда «Неви» обстріляла тлінкітів з корабельної артилерії, після чого почався штурм укріплення силами висадженого на берег десанту. Індіанці відкрили вогонь у відповідь. Треба сказати, що стріляли вони досить влучно, адже декілька матросів «Неви» були поранені, а троє загинули. Врешті решт конфлікт було залагоджено не силою зброї, а дипломатичним шляхом: Ю.Лисянському вдалося досягти домовленості з тойонами (старійшинами) племені. Наступного ранку тлінкіти відступили. Коли Ю.Лисянський увійшов до індіанського укріплення, він побачив жахливу картину: перед відступом тлінкіти у своєму таборі знищили усіх собак та немовлят, оскільки боялися, що росіяни за звуками можуть визначити напрямок, у якому вони відійшли… За наказом О.Баранова укріплений табір індіанців було зруйновано, а неподалік від того місця збудувано нове поселення – форт «Новоархангельськ» (нині місто Сітка, США). У будівництві міста активну участь взяли матроси «Неви» під командуванням Ю.Лисянського.

Наступні півроку Ю.Лисянський провів на Алясці в активній дослідницькій діяльності: він зробив детальний опис берегової лінії, розробив перші топографічні карти Тихоокеанського узбережжя Аляски, островів Сітка та Кадьяк, уточнив географічні координати багатьох об’єктів, досить детально вивчив побут та традиції місцевих мешканців, а саме індіанських племен тлінкітів, алеутів та чугачів (кадьяцьких ескімосів). У щоденникових записах Ю.Лисянського знаходимо опис зовнішнього вигляду, господарства, побуту, традиційного одягу та житла, занять та харчування, релігійних та родинних обрядів, міфів та легенд корінних мешканців Північної Америки.

Ю.Ф.Лисянський, як людина прогресивних поглядів, не міг не звернути уваги на важкий та пригнічений стан корінних народів так званої «Російської Америки». Дослідник не міг не бачити тих негативних наслідків, які мали для місцевих мешканців панування Російсько-Американської Кампанії (РАК) та насаджування «цивілізації» з боку колонізаторів. Суворі природні умови існування, а саме довгі холодні зими та коротке літо, виробили у тубільців Аляски та Алеутських островів своєрідний ритм господарювання. Місцеві мешканці виживали виключно за рахунок тих запасів, які вони робили за час короткого літнього періоду. Але на вимогу розпорядників РАК, практично усі працездатні чоловіки залучалися до цілорічного полювання на хутрових звірів (каланів, лисиць, нерп, арктичних ховрашків тощо). Внаслідок цього у селищах залишалися виключно жінки, старики та діти. Зрозуміло, що вони не мали можливості зробити харчових запасів у кількості, достатній для виживання усього племені. Дуже часто російські колонізатори в якості примусу до послуху місцевих племен використовували практику взяття заручників – аманатів. Усе це призводило до розлучення родин, поступового виснаження господарства тубільців, масових голодувань, зменшення народжуваності, збільшення захворювань та високої смертності. Ю.Лисянський наводить приклад несправедливого ставлення до місцевих мешканців з боку росіян, коли алеутські жінки, працю яких використовувала Компанія, з хутра звірів шили шуби, віддавали їх промисловцям, а за свою працю отримували платню металевими голками, за допомогою яких фактично й працювали. За свідченням дослідника, за час панування росіян (тобто за 20-25 років), кількість населення острова Кадьяк зменшилася майже удвічі і становила у 1804 році не більше 4 тис. мешканців. «Теперішній стан кадьякців, – робить висновок Лисянський, – настільки суперечить справедливості, наскільки є шкідливим й для самої Компанії. Якщо він, на превеликий жаль, не зміниться на краще, то через 20 років не залишиться на цьому острові й 300 людей...». Згодом російський уряд вирішив за недоцільне утримувати ці віддалені території, і у 1868 році російський цар Олександр ІІ продав Аляску уряду США за 7 млн. доларів. Так Аляска стала 49-м штатом США. Росіяни навіть не здогадувалися, що буквально через кілька років тут буде виявлено величезні родовища золота…


Етнографічна колекція Юрія Лисянського в музеї «Кунсткамера».

Під час майже річного перебування на Алясці у 1804-1805 рр., Юрій Федорович Лисянський зібрав надзвичайно цінні етнографічні спостереження та цінну з наукової точки зору колекцію побутових та ритуальних речей, знарядь праці та озброєння алеутів, ескімосів та індіанців. Після завершення експедиції він упорядкував та описав усі речі та передав на зберігання в різні наукові та музейні установи. На сьогоднішній день колекція Ю.Лисянського практично повністю зосереджена у Санкт-Петербурзькому музеї «Кунсткамера» та є найповнішим та найціннішим у науковому та історико-культурному значенні зібранням речей корінних мешканців Аляски, якому немає рівних навіть у Сполучених Штатах Америки. А на згадку про нашого земляка-дослідника одна з наймальовничіших північних річок Америки носить назву «річка Лисянського»…

Іван Салій, учень 11 класу Ніжинського ліцею Ніжинської міської ради
при НДУ імені Миколи Гоголя


Немає коментарів:

Дописати коментар