Свою першу книгу Юрій Федорович Лисянський видав після завершення шестирічного стажування волонтером на Британському флоті. 1799 року він повертається до Петербургу і служить на Балтиці. Одночасно, у вільний від навігації час, він самотужки перекладає з англійської мови книгу теоретика військово-морської тактики Джона Клєрка «Движение флотов». На цьому факті біографії нашого земляка-мореплавця зупинимося докладніше, оскільки під час вивчення фондів бібліотеки Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя нам пощастило виявити примірник цього унікального видання, який був переданий у Ніжин до бібліотеки Гімназії Вищих Наук князя О.Безбородька самим Юрієм Лисянським через його брата Івана, який також, як і батько мореплавця, був священиком у церкві Івана Богослова. У процесі ретельного огляду єдиного примірника цього видання, що зберігається у фондах бібліотеки, нам пощастило виявити на передньому форзаці книги запис, зроблений рукою священика Івана Лисянського: «Сію книгу подарил Гімназіи Нежинской Іоанно-Богословской церкви священник наместник Іоанн Лисянскій».
Теоретик новітньої військово-морської тактики лорд Джон Клєрк (1728-1812) ніколи не служив на флоті. Але, аналізуючи історію військово-морських операцій англійців проти голландців наприкінці XVII – на початку XVIII ст., він дійшов висновку, що найкращого результату можна досягти, якщо застосовувати не традиційну «лінійну» тактику атаки кораблів супротивника, а гнучко маневрувати. Свої висновки він виклав у книзі «An essay on naval tactics, systematical and historical...» («Нарис морської тактики, систематичний та історичний…»), яка вийшла мізерним накладом у двох частина у 1790 та 1797 роках. Книга була дуже своєчасною та знайшла схвалення досвідчених військових, і невдовзі стала теоретичним підгрунтям для важливих реформ у британському флоті. Ю.Лисянський був свідком цих нововведень, і вважав за необхідне ознайомити співвітчизників новітніми віяннями у військово-морській справі. Перекладена ним з англійської мови книга вийшла в імператорській друкарні у Петербурзі 1803 року під назвою «Движение флотов в двух частях, сочинение господина Джона Клерка. Перевел с англинского флота капитан-лейтенант Юрий Лисянский», як раз напередодні своєї навколосвітньої подорожі.
Після завершення навколосвітньої подорожі 1803-1806 років військова кар’єра Лисянського, на відміну від Крузенштерна, не склалася. Трапилося це, головним чином, через неприязні стосунки Юрія Федоровича з тодішнім вйськово-морським міністром адміралом П.В.Чичаговим. Останній не приховував свого презирливого ставлення до Лисянського.
Ще під час навколосвітньої подорожі Ю.Ф.Лисянський та А.І,Крузенштерн домовилися про те, що після повернення вони окремо опублікують свої
щоденники, тим більше, що кожний шлюп більшу частину подорожі долав своїм
власним маршрутом. Але публікація завершеного Лисянським в найстисліші терміни
опису його плавання зустріла опір в Морському міністерстві, причому неостанню
роль у цій справі відіграв сам міністр. Так, у приватному листі до російського
посла в Англії С.Р.Воронцова, Чичагов, піддавши сумніву цінність наукових
досягнень Лисянського, роздратовано писав: «Що стосується відкриттів, то
Лисянський зробив тільки одне: це скеля, на якій він потерпів трощу і ледь не
загинув з усім екіпажем; інших не було зовсім». Відносно щоденників Лисянського
адмірал (до речі, німець за походженням) висловився ще більш неприязно,
стверджуючи що книгу написано «мовою старої баби», і що в ній «неможливо
розібратися на основі принципів, що існують в російській мові». Рецензенти
відомства неодноразово повертають Ю.Лисянському його рукопис на доопрацювання
(«ходіння по колу» триває довгих 6 років!), причому остаточний вирок для автора
був невтішний: «у такому вигляді книга надрукована бути не може».
8 (20) січня 1809 року Ю. Лисянський вирішує
залишти військову службу та виходить у відставку з чином капітана 1-го рангу,
мундиром і пенсіоном половинної платні, мотивуючи свій крок наслідками хвороби.
Дійсно, його здоров’я було серйозно підірване багаторічною морською службою, отриманою
у бою важкою контузією та перенесеною свого часу небезпечною "жовтою лихоманкою".
Але, безумовно, неостанню роль в рішенні піти у відставку відіграла образа і
принижене відчуття власної гідності. Офіційна цензура вимагала від Лисянського не тільки виправлення тексту у відповідності до тодішніх "принципів російської словесності", але й скорочення важливих фрагментів тексту. (Дослідники вважають, що цензор міг наполягати на вилученні тих фрагментів авторського тексту, де йшлося про знущання чиновників Російсько-Американської Кампанії над місцевим населенням Аляски та Алеутських островів, яке, на думку Юрія Лисянського, неминуче призведе до вимирання цих народів). На жаль, офіційне листування Юрія Федоровича з цензурним комітетом (якщо, звичайно, воно збереглося) досі залишається невідомим широкому колу дослідників. Достеменним є той факт, що Лисянський пише цензору останнього гнівного листа, у якому рішуче наголошує: "Більше нічого в книзі я убавляти не буду!". Він вирішує опублікувати корабельні
щоденники власним коштом. Весь свій подальший вільний час мореплавець вирішує присвятити своїй родині, виправленню
рукописів, розбору колекцій та упорядкуванню географічних карт.
Видати книгу під назвою «Путешествие вокруг света в 1803, 4, 5 и 1806 годах по повелению его императорского величества Александра Первого, на корабле «Неве» под начальством флота капитан-лейтенанта, ныне капитана І-го ранга и кавалера Юрия Лисянского» мореплавець зміг тільки у 1812 році. Вірним помічником у цій справі став його старший брат Ананій, який також служив капітаном на Балтійському флоті. У 1810 році брати закладають свої успадковані маєтки в Ніжинському та Борзнянському повітах за 10 тис. карбованців сріблом. На думку дослідників, можливо саме на ці кошти, додавши ще 8500 карбованців власних заощаджень, Ю.Лисянський і надрукував свій мандрівний щоденник у петербурзькій типографії видавця Фрідріха Дрехслера. Двотомний опис подорожі вийшов тиражем 1200 примірників. У передмові автор з гідністю дав відсіч недоброзичливцям, що чинили перепони виходу в світ його книги. «Зрештою, лишається мені висловити щиросердне зізнання у недоліках та несправностях моєї мови, попросити у читача великодушного у тому вибачення, у якому він тим більше відмовити не може, що я, за родом своєї служби, ніколи не сподівався бути автором. При написанні моїх мандрівних записок, – зауважує Лисянський, – я намагався прикрасити усі речі не вітійством або плавністю мови, але істиною».
Трохи пізніше і значно меншим тиражем в типографії Морського відомства він опублікував додаток – атлас «Собрание карт и рисунков, принадлежащих к путешествию флота капитана Юрія Лисянского». Саме видання цього атласу потребувало значних витрат коштів, оскільки передбачало кропітку роботу з креслення, виправлення та гравірування великоформатних карт. Можна гадати, Ю.Лисянський додруковував атлас окремими партіями в міру потреби.
Але, на жаль, книжки ці не зустріли тієї уваги російської публіки, на яку, поза всякими сумнівами, заслуговували. На думку літературних критиків, причиною цьому стали не тільки російсько-французька війна, що точилася у цей час, але й стан тодішньої читацької аудиторії, яка не виявляла цікавості до тематики морських подорожей та географічних відкриттів. За весь час через мережу книжкових магазинів було продано не більше 200 примірників. Ю. Лисянський був змушений майже за безцінь роздати весь тираж видання, даруючи книги знайомим та поповнюючи бібліотеки навчальних закладів. А от наклад надрукованої Лисянським в одному томі в Лондоні у власному перекладі на англійську мову «Подорожі...» в 1814 р. мав успіх та розійшовся дуже швидко. Для втілення цього проекту Лисянський у 1813-1814 роках здійснює поїздку в Лондон. Англійське видання, на відміну від російського, має суттєві доповнення наукового характеру, супроводжується короткою автобіографією та проілюстроване розфарбованими картами і малюнками, що відтворені за ескізами самого автора. Англійські читачі схвально зустріли та високо оцінили книгу навколосвітнього мореплавця – вихованця британського флоту. За свідченням критики, протягом перших двох місяців було розпродано більше ніж половину тиражу книги, а розкішний (у червоному сап’яні із золотим тисненням та позолоченими обрізами) примірник видання й дотепер прикрашає бібліотеку Її Величності Королеви Британії у Букінгемському палаці.
Але, на жаль, книжки ці не зустріли тієї уваги російської публіки, на яку, поза всякими сумнівами, заслуговували. На думку літературних критиків, причиною цьому стали не тільки російсько-французька війна, що точилася у цей час, але й стан тодішньої читацької аудиторії, яка не виявляла цікавості до тематики морських подорожей та географічних відкриттів. За весь час через мережу книжкових магазинів було продано не більше 200 примірників. Ю. Лисянський був змушений майже за безцінь роздати весь тираж видання, даруючи книги знайомим та поповнюючи бібліотеки навчальних закладів. А от наклад надрукованої Лисянським в одному томі в Лондоні у власному перекладі на англійську мову «Подорожі...» в 1814 р. мав успіх та розійшовся дуже швидко. Для втілення цього проекту Лисянський у 1813-1814 роках здійснює поїздку в Лондон. Англійське видання, на відміну від російського, має суттєві доповнення наукового характеру, супроводжується короткою автобіографією та проілюстроване розфарбованими картами і малюнками, що відтворені за ескізами самого автора. Англійські читачі схвально зустріли та високо оцінили книгу навколосвітнього мореплавця – вихованця британського флоту. За свідченням критики, протягом перших двох місяців було розпродано більше ніж половину тиражу книги, а розкішний (у червоному сап’яні із золотим тисненням та позолоченими обрізами) примірник видання й дотепер прикрашає бібліотеку Її Величності Королеви Британії у Букінгемському палаці.
The voyage of the Neva was the first Russian circumnavigation of the world. The author was deputy commander of the expedition, under Krusenstern. He gave his name to one of the Hawaiian islands, discovered when the ship scraped a reef on its way from Alaska to China. This work is noted as being of importance for the history of Alaska, and particularly for the settlement at Sitka, where the Neva, temporarily under Lisiansky’s command, helped the inhabitants to fend off an attack by the Kolosh Indians and re-occupy the territory. This copy, bound in red goatskin, with gold and blind tooling, featuring the Prince of Wales Feathers badge, and maritime motifs (anchors, dolphins and tridents) in the corners of the border, formed part of the future King George IV’s library at Carlton House. One of the subject strengths in the Prince Regent’s library was travel and exploration, which may account for this superbly tooled volume on Lisiansky’s circumnavigation of the world.
Provenance
Presented to George IV when Prince Regent
Presented to George IV when Prince Regent
Англійське видання книги Юрія Лисянського (1773-1837), видатного мореплавця та дослідника українського походження, "A Voyage round the world in the years 1803, 4, 5, & 6: performed, by order of His Imperial Majesty Alexander the First, Emperor of Russia, in the ship Neva", перекладене ним самим та видане у Лондоні у 1814 році. Примірник належав королю Великобританії Георгу IV (George IV, King of the United Kingdom; 1762-1830). Зараз зберігається у Букінгемському палаці, у бібліотеці ЇЇ Величности Єлизавети ІІ, королеви Англії.
https://www.rct.uk/collection/1141469/a-voyage-round-the-world-in-the-years-1803-4-5-amp-6-performed-by-order-of-his
У 1824-1827 роках два комплекти унікального видання «Путешествия…» автор особисто передав для бібліотеки Ніжинсько ї Гімназії Вищих Наук кн. Безбородька. Один із них і досі зберігається в Музеї рідкісної книги Ніжинського держуніверситету імені Миколи Гоголя і сьогодні є справжньою перлиною експозиції Меморіальної кімнати мореплавця Юрія Федоровича Лисянського.
Олександр Морозов
Олександр Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар