пʼятницю, 1 травня 2020 р.

Меморіальний Музей Юрія Лисянського
Опублікував Олександр Морозов · 11 квітня о 23:02 ·

ЮРІЙ ЛИСЯНСЬКИЙ В ІНДІЇ (1799 р.)


Британський вітрильник «Септр» (HMS "Sceptre"), на якому проходив службу волонтером Ю. Лисянський, був призначений для конвоювання англійських військ, що перекидалися в Індію. 7 січня 1799 року "Септр" прибув до Мадрасу, і Ю. Лисянський одразу ж відправився з візитами до високопоставлених англійських чиновників, починаючи з генерал-губернатора лорда Морнінгтона. Український мандрівник отримав аудієнцію у "навваба аркотського" - монарха південно-індійської держави Карнатіка.
"Старий прийняв мене на своєму дивані, - писав Ю. Лисянський. - Він цікавився про місце мого народження (тобто про батьківщину мандрівника - українське козацьке місто Ніжин), але, здається, небагато зрозумів з того, що я говорив йому щодо цього, хоча англійською мовою розумів вельми добре. Він наостанок подарував мені булатну шаблю. Не всякому можна бачити цю людину, бо він майже повністю утримується під вартою у англійців, як і всі інші володарі Східної Індії... "


Англійський вітрильник "Bellerophon", подібний до HMS "Sceptre", на якому 
Ю.Лисянський 1799 р. відвідав Індію.

Лисянського буквально захопила екзотика східного життя. В Мадрасі його увагу привернув катамаран - індійський пліт, складений з чотирьох дошок, скріплених трав'яними мотузками. "Голі індіанці сидять на них і гребуть розщепленими бамбуковими тростинами, - писав Ю. Лисянський. - Веслярі ці хоча дуже вправні, але при всьому тому часто перевертаються і змушені бувають ловити свої плоти уплав, для чого перебувають завжди голими, а мають тільки на голові сплетений з трави ковпак, який підв'язують під шию і в якій кладуть листи або інші посилки".
Ю. Лисянського вразили контрасти індійського життя. За його словами, "європейці тут живуть в дивовижній розкоші. Екіпажі їхні пречудові. Вони на літо відбувають у свої заміські маленькі палаци. Навпаки, бідна частина населення ходить зовсім майже гола, крім невеликого шматка тканини, що прикриває наготу. Житла їхні - невеличкі мазанки. При всьому тому робітничий народ трудиться не менше, ніж наш". Лисянський помітив "незрівнянну швидкість розуму індійців". "Дивно бачити, з якою палкістю цей народ в умі робить арифметичні розрахунки. Вони в хвилину тисячі перемножують, складають і ділять", - писав він.
Ю. Лисянський залишив безліч цікавих побутових замальовок. Записував він у журнал і курйозні випадки. До їхнього числа можна віднести побаченого їм в Індії "молодого слона, прибраного в різні брязкальця зі срібла та коштовного каміння». "Я дізнався потім, що це було місцеве божество, - зазначав мандрівник. - Він безперестанку стрибав і пустував між людьми, зриваючи з одного тюрбан, а у другого перекидаючи кошики. Ця домашня тварина підбігала часто до нас і ревом своїм в перший раз усіх спочатку перелякала, але наостанок ми з ним поводилися наче зі своїм домашнім".
Цікавими є етнографічні замальовки Ю. Лисянського. Яскраво в його "Журналі" описані "весільні церемонії" в Бомбеї, на яких він "був присутній з початку і до кінця". Він був одним з перших мандрівників, який зумів так точно передати особливості індійських традицій. "Журнал" Ю. Лисянського, який він систематично вів протягом восьми років, виділяється серед подорожніх щоденників останньої чверті XVIII ст. об'ємом інформації, скрупульозністю в описі подій, яскравістю викладу і емоційністю в оцінках.
17 січня 1799 р з Мадраса на "Септрі" Ю. Лисянський відплив до Бомбею, зайшовши по дорозі на о. Цейлон. На жаль, йому так і не вдалося застати там свого друга І. Крузенштерна. Останній, пробувши близько року в Індії, на купецькому судні відправився до Кантону. Ю. Лисянський мав намір продовжити вояж і далі вирушити до Нової Голландії (тобто в Австралію), але 1 травня 1799 року він отримав лист від російського посла в Лондоні графа С. Р. Воронцова. Останній привітав Ю. Лисянського з підвищенням до чину капітан-лейтенанта і наполягав на його швидкому поверненні через погіршення російсько-британських стосунків. «І так маючи побоювання, щоб не навести на себе гніву начальства, - писав Лисянський, - знайшов я за потрібне залишити всі свої майбутні види, а коритися настановам посла, тому того ж дня найняв місце на купецькому кораблі "Лояліста" до Англії». Залишаючи Східну Індію, Ю. Лисянський не забувся відзначити: "Жоден государ в Європі не в силах порівняти себе тепер з владою Ост-Індської англійської компанії! Хто насмілиться сказати, що він володарює над настільки обширною землею і над такою безліччю коронованих осіб, як ці купці! Жоден скіпетр в світі, бо ціла Індія перебуває у рабстві в цю пору під ними"…
З Індії Лисянський привіз із собою колекцію "природних" цікавинок та рідкісних речей, яку збирав протягом усієї тривалої подорожі. Наприклад, на кораблі "Вутфорд" Ю. Лисянський придбав різні мушлі, колекція яких складалася з 30 видів, а також китайські малюнки. Білого папугу та "опудало райського птаха" він отримав у подарунок. Ю. Лисянський лише шкодував про те, що він не зміг купити за 50 гіней "звіра з Нової Голандії, званого конгур (кенгуру), довжина якого без хвоста була 21 1/2 фути". З болем і жалем мандрівник писав про найбільшу втрату своєї колекції - хамелеона: "Це була самка... - писав він. - Вона жила у мене близько шести тижнів і приносила чималу забаву своїм полюванням на мух, які становили її їжу, і різною зміною кольору шкіри своєї при наближенні тварини до будь-якого іншого кольору, хоча і не до всякого". На превеликий жаль мандрівника, тваринка померла...



За матеріалами книги: Козлов С.А. Путевые записки Ю.Ф. Лисянского и И.Ф. Крузенштерна 1793–1800. Предыстория первого путешествия россиян вокруг света / Отв. ред. Н.В. Кирющенко. – СПб.: Историческая иллюстрация, 2007. – 304 с.

Немає коментарів:

Дописати коментар