ФАНТАСТИЧНИЙ СВІТ МЕХАНІЧНИХ РОБОТІВ ГЕНРІХА МАЙЛЛАРДЕ
 |
Виставка "автоматонів" у Лондоні, гравюра поч. ХІХ ст. |
Ми всі звикли вважати, що сучасні надскладні роботи-андроїди - це продукт новітніх, переважно японських та корейських технологій 20 та 21 століть. Насправді ж основи сучасної робототехники були закладені давно і отримали досить масове поширення в Європі ще 200-300 років тому. Взагалі, 17-18 століття можна без перебільшення назвати періодом розквіту механіки. Нові автоматичні прилади та засновані на їх використанні технології у цей час впевнено займають важливе місце не тільки в наукових дослідженнях та виробництві, але й у повсякденному побуті. Європейська цивілізація у цей час вже активно використовує складні оптико-механічні навігаційні прилади, вимірювальні інструменти, надскладні точні хронометри та механічні пристрої... Саме у цей час у салонах європейських аристократів з'являються надзвичайно коштовні складні механічні іграшки (їх тоді називали "автоматонами"), які імітували не тільки живих тварин, але й людей, і були фактично першими прообразами сучасних роботів-маніпуляторів та програмованих автоматичних пристроїв.
Цікаві свідчення про цю надзвичайно важливу сторінку історії техніки знаходимо в записах українського навколосвітнього мореплавця Юрія Лисянського. Як відомо, під час своєї першої закордонної подорожі та служби волонтером на британському флоті у 1791-1799 роках, Юрій Федорович вів докладні щоденникові записи, які для нас, сучасників, є цікавим історичним джерелом, яскравою пам'яткою епохи.
Весь вільний від крейсування та морських кампаній час молодий капітан-лейтенант активно проводив у нескінченних мандрах, під час яких, завдяки допитливості та тонкому розуму, пстійно поглиблював свої знання, відвідував бібліотеки, різноманітні виставки, публічні виступи, театральні вистави, концерти та музейні інсталяції...
6 травня 1799 року, в останні тижні перебування в Лондоні, Лисянський робить у своєму щоденнику запис (подаємо мовою оригіналу):
"Видел отоматические фигуры или удивительное искуство механика господина Майлардета, которое состоит хотя из 6 штук, но заслуживает всякого внимания:
1-е: мальчик пишет и рисует семь разных штук с чрезвычайною точностию. Величина его около 3 фут, движение же производится проволоками, проходящими сквозь правую ляшку, как он стоит на том колене;
2-е: насекомое, тело которого хотя весьма мало, но содержит в себе механизм, которым движется подобно настоящему;
3-е: девица, играющая на фортопиане 16-ть разных штук с всеми природными движениями. Она в пристойных местах переменяет положение глаз и поднимает грудь для представления вздоха, но прежде, нежели садится за инструмент, делает книксен. Она пальцами действует по костям, а ногою бъет такту;
4-е: мальчик, представляющий разные фигуры на веревке;
5-е: волшебник, которой отвечает на нарочито зделанные для его вопросы с большею точностию. Он сидит на столе в креслах, имея книгу в одной руке, а жезл в другой. Кому угодно получить ответ, то он должен взять один из кружков, на которых вопросы приготовлены и, положа его в ящик под столом, оной затворить. Тогда волшебник встанет и, поматая головой, с жезлом своим посмотрит в книгу судьбы, а потом ударит в дверцы, которые отворятся и покажут ответ. Ежели ящик будет затворен без билета, то чародей ето тотчас узнает. Для меня мудрено, что он отвечает на двойные вопросы. Некоторые кружки имеют по одному на каждой стороне, верхний из коих получает ответ;
6-е: золотая табакерка, из которой по открытии вылетает птичка, и махая крыльями наподобие летания, поет на голоса канарейки, соловья и дрозда. Она также высвистывает прекрасную штучку музыкальную. Господин Майлардет показывал сам все оные фигуры, расказывая зрителям действие каждой. Он первую считал самую важною из всех по множеству пружин и колес, которая стоит ему 4-х летних трудов. При всем том для меня птичка показалась забавнее, ибо хотя не длиннея дюйма, но поет так натурально, что, не видя ея, всяк мог бы щитать себя неподалеку от живой. Все оные удивительные штуки заводятся наподобие часов для действия."
Генріх Майлларде (Жан Анрі Ніколя Майярде, 1745–1830), з яким познайомився на виставці Юрій Лисянський, був швейцарським механіком 18 - початку 19 століття, який працював у Лондоні, виробляючи годинники та інші механізми. Він певний час працював у майстерні П'єра Жака-Дроза, який також займався виробництвом годинників та автоматів. Близько 1798 року Майлларде змінив напрямок своєї діяльності, повністю присвятивши себе "шоубізнесу". Він придбав колишнє приміщення музею Кокса (Great Promenade Rooms) в Spring Gardens. Саме там він і влаштував атракціони, демонструючи свої «чарівні автомати..., що складаються з механічної музичної леді, розважального факіра, хлопчика-письменника, чудової пташки в золотій табакерці, що співає, сибірською мишею тощо." Можна гадати, що саме цю виставку Майлларде і відвідав Ю.Лисянський у 1799 році.
На жаль, не всі автоматичні прилади Майлларде збереглися до нашого часу. Цікаво, що зберігся найцікавіший його витвір - механічний хлопчик, який експонується тепер в "Інституті Франкліна" у Філадельфії.
Механічний хлопчик, що пише. "Автоматон" Генріха Майлларде,
Інститут Франкліна, Філадельфія
Наприкінці 1700-х років майстер-механік збудував автоматизований пружинний автомат у вигляді хлопчика, який малював картини та писав вірші французькою та англійською мовами. Рука автомата приводилися до руху системою "кулачків", що були розташовані на валах в основі автомата, та систем механічних передач, які й здійснювали необхідний рух для малювання семи ескізів та текстів. Малюнки були "запрограмовані" майстром на спеціальних металевих "дисках" з горбиками та впадинами. Під час обертання пружинним двигуном, "диски" керували рухом руки, відіграючи роль носія інформації "тільки для зчитування". Крім того хлопчик хитав головою та кліпав очима. Механічна лялька була одягнута в одежу 18 століття. Вважається, що цей автомат мав найбільшу механічну "пам’ять" порівняно з іншими подібними автоматами тієї епохи.
Коли автомат у 1928 році вперше був представлений Інституту Франкліна у Філадельфії, він був атрибутований, як виріб "невідомого походження". З вантажівки, що привезла цікаву старовинну річ, вивантажили шматки надзвичайно складної, але повністю зруйнованої латунної машини. Родина, яка пожертвувала цей раритет, зберігала її довгі роки, бо розуміла, що колись ця машина вміла писати та малювати картини. Однак машина потрапила у пожежу та потребувала значних ремонтних робіт. Після тривалої реставрації та відновлення робочого стану автомат вдалося запустити, після чого співробітники інституту усвідомили, який насправді скарб їм дістався... Машина сама дала відповідь на загадку свого походження, коли написала каліграфічним почерком: "написано автоматом Майллардета".
Малюнки "механічного хлопчика" Генріха Майлларде
Відомо, що Майлларде згодом побудував ще один такий автомат, який писав китайською мовою, і який згодом був подарований англійцями китайському імператору. Отже, "філадельфійський андроїд" - це, найвірогідніше, саме той робот-автомат, якого бачив у 1799 році Юрій Лисянський!
Механічний автомат "Гусінь". Майстерня Генріха Майлларде. Золото, емаль.
Відомо 5 подібних роботів-іграшок, виготовлених Майлларде. Чи не подібну автоматичну "комаху" бачив на виставці та описав у щоденнику Ю.Лисянський?
А нижче - відео, де можна побачити, як цей механічний робот працює:
Автоматичні іграшки-"андроїди" 18-19 ст.: хлопчики, що пишуть; жінка-музикант,
що грає на органі. Швейцарія.
Матеріали про "механічного хлопчика" Генріха Майларде можна переглянути тут:
